Президент Анджей Дуда зустрівся з дипломатичним корпусом, що акредитований у Польщі. Під час цієї зустрічі президент озвучив основні принципи зовнішньої політики країни. Складається враження, що нині найбільше запитань викликає те, як будуть формуватися взаємини зі США під проводом президента Дональда Трампа. Отже, чи на ваш погляд, політика Польщі щодо США може змінитися?

Кшиштфо Щерський: Безумовно, налагодження добрих, робочих контактів з новою американською адміністрацією, це для польської дипломатії основне завдання. Президент чітко зазначив, що від Міністерства закордонних справ держави він очікує швидкого наладнання каналів зв’язку так, щоб створити відповідні умови для зустрічі і розмови обох лідерів. Звичайно, у наших взаєминах не все чітко окреслено, проте реалізація постанов варшавського саміту НАТО, та реалізація двостороннього польсько-американського договору щодо прибуття до Польщі танкової бригади вказує на те, що польсько-американські взаємовідносини просуваються у доброму напрямку. Але, дійсно, нині, у глобальному плані, ми маємо таку своєрідну паузу в міжнародних відносинах, оскільки всі чекають на те, якими будуть перші кроки американської адміністрації.

І при нагоді цієї паузи чути твердження, що зміна на посаді президента може означати зменшення зацікавлення США нашим регіоном, і водночас збільшення зацікавлення Росією. Чи ви з цим згодні?

Кшиштфо Щерський: Дійсно, зміна, яка відбулася у Вашингтоні – радикальна. Це не лише зміна з однієї партії на іншу в контексті своєрідного порозуміння політичної еліти Вашингтона. Це також радикальна зміна у персональному плані. Отже, виникає запитання, яким чином формуватиметься нова американська адміністрація, та хто до неї ввійде, бо щойно після сформуваня команди, особливо в Державному секретаріаті та в Пентагоні, ситуація дещо проясниться. Але ми не сидимо склавши руки. Наша зовнішня політика спирається на два основні фактори, Перший - це політика безпеки, реалізація постанов саміту НАТО та наші зусилля заради того, щоб стати непостійним членом Ради Безпеки ООН, а отже зусилля, щоб бути активним учасником глобальної політики. Далі, - це співпраця НАТО та ЄС.

Натомість, другий фактор – це побудова міжнародної спільноти за участю Польщі, в рамках трьох концентричних кіл. Ці три кола - це регіон, континент, світ. Що стосується регіону, то тут наше розуміння дуже широке: як центр – країни Вишеградської групи (Польща, Чехія, Угорщина і Словаччина), але в розгорнутому розумінні - це концепція «Тримор’я»: Адріатичне море, Балтійське море і Чорне море. Тут додам, що цьогоріч у Польщі відбудеться саміт «Тримор’я» і це буде найбільша подія міжнародного масштабу в нашій країні, бо на зустріч запрошено 12-тьох президентів. Натомість, у плані континенту – це реформа Європейського Союзу, спрямована на те, щоб повернути довіру громадян до Євроспільноти, особливо після серії виборів в окремих країнах-членах ЄС. І нарешті світ – це присутність Польщі у глобальній політиці.

А що стосується політики сусідства, зокрема польсько-українських взаємовідносин. Цими днями ми довідалися про знищення на Львівщині пам’ятника з прізвищами поляків, вбитих гітлерівцями у 1944 році, у Гуті Пеняцькій. Як ви оцінюєте польсько-українські стосунки?

Кшиштфо Щерський: Наші стосунки є добрими, натомість, такого типу інциденти вимагають чіткої реакції української сторони. Пам’ятаймо, що для нас це дуже символічне місце. Це теж символічне місце, коли говорити про польсько-українське замирення в контексті нашої складної історії. Тому ми очікуємо, що українська сторона поставиться до цього не лише як до дій «третьої сторони», але також дасть ґарантії опіки над такими місцями пам’яті.

Додаймо, що в цій справі, у журналістській сфері та не тільки, як з української, так і польської сторони – голоси згодні, що однак тут була участь третьої сторони.

Кшиштфо Щерський: Не мені це вирішувати, натомість, незалежно від того, які були причини цієї події важливо, щоб реакція була відповідною, щоб наголошено на тому, що немає місця на такого типу нищівних дій, а особливо, для знищення таких особливих місць. Це надзвичайно вразливе місце, звідтіля певно й припущення щодо можливих провокацій. Проте, так чи інакше, обов’язок української держави, - дбати про такі місця, і такі наші очікування щодо України. Натомість, нині, дійсно, польсько-українські взаємовідносини, якоюсь мірою, формуються внутрішньою ситуацією в Україні. І тут, Польща, (на чому пан президент під час останнього візиту президента Порошенка у Варшаві наголошував), послідовно, із самого початку наших 25-тилітніх двосторонніх взаємин, підтримувала Україну. Ми схвалюємо прозахідний, проєвропейський вибір України, ми хочемо, щоб Україна була нашим партнером у побудові стабільності в нашому регіоні, і в цьому плані наша політика, політика Польщі – послідовна і незмінна.

Повертаючись ще до згаданого вами порозуміння в рамках «Тримор’я», до Вишеградської групи, чи той факт, що створюються такого типу ініціативи, підтверджує, що Польща шукає собі місця також поза Європейським Союзом? Чи подібні ініціативи виникають тому, що в нинішньому форматі ЄС не виконує своєї ролі?

Кшиштфо Щерський: Навпаки, і саме тому велика кількість країн вже заявляють про своє бажання приєднатися до цієї ініціативи. Балканські країни, країни, які розташовані на схід від Польщі, зверталися з запитанням, чи є можливість аби й вони стали частиною цього проекту президента Дуди. І ми відповідаємо – так, проте, як партнери, тому, що проект «Тримор’я», - це внутрішній проект у рамках Європейського Союзу, який має підтвердити нашу готовність докласти свою цеглинку нашої узгодженості, нашої інтеграції до інтеграції всього континенту.

Регіон «Тримор’я» завжди втрачає в ситуації, коли відбувається розподіл Європи на зони впливу, завжди втрачає, коли більші країни намагаються заспокоїти відносини одна між одною, саме за рахунок слабкіших країн. Тому й виникла ця ініціатива, щоб стати вагомою частиною європейської, євроатлантичної єдності, тому й є формат зустрічей країн східного флангу НАТО, який ми хочемо продовжувати, щоб представляти нашу послідовну позицію в рамках НАТО. «Тримор’я» має також показати, що дотеперішня модель розвитку Євроспільноти побудована на осі Схід-Захід занедбала інтеграцію на осі Північ-Південь.